У цьому інтерв’ю для BOMARKA американська філателістка Інгерт Кузич розмовляє з українською журналісткою Оксаною Лукашук про силу поштових марок розповісти світові історію України. Кузич, агроном за фахом і філателіст за покликанням, розмірковує про своє життєве захоплення українською історією та філателією, від історій дитинства, розказаних батьком-українцем, до десятиліть колекціонування, досліджень і писання. У розмові прослідковується його роль як ініціатора та мецената Премії імені Георгія Нарбута, яка сприяла підвищенню мистецького рівня оформлення української марки, досліджується значення західноукраїнської тематики, воєнних марок та філателії діаспори.
Пане Інгерт, що вас пов’язує з Україною?
Україна буквально в мене в крові і в моїй душі. За походженням я лише наполовину українець, оскільки моя мати була австрійкою. (Мої батьки познайомилися після Другої світової війни, коли мій батько-переміщена особа працював на австрійській фермі, що належала чоловікові, який став моїм дідусем (батьком моєї матері)). Мій батько-історик був майстерним оповідачем, і підростаючи, він щовечора радував нас із сестрою новою історією. Нам подобалися ці заняття, і я постійно дивувався тим, які чудові казки він придумав. У всякому разі, у пряжі зазвичай брав участь безстрашний і відважний козак чи князь, якому доводилося долати всілякі перешкоди, щоб здобути прекрасну дівчину. Таким чином я глибоко (і дещо романтично) пройнявся українською історією. У міру дорослішання я взяв за мету дізнатися більше про Україну. Але це не завжди було легко, оскільки Україна тоді не була визнаною державою. Але це БУЛА країна, і я вважав важливим повідомити про це іншим. Тож я взявся збирати багато речей, пов’язаних з Україною, особливо книги, народне мистецтво (зокрема писанки), марки.
Ви агроном за фахом, але захоплюєтеся філателією. Коли ви захопилися цим хобі?
Мій інтерес почався ще в дитинстві, мабуть, у віці 10. Тут знову був задіяний мій батько. Він теж збирав, коли був молодим, але потім мусив кинути це, коли раптом став годувальником сім’ї (його матері та двох молодших братів). Він допоміг мені отримати марки з усього світу, але загалом заохочував колекціонувати європейські країни.
Розкажіть, будь ласка, про свою колекцію марок.
Займаючись філателією протягом тривалого періоду часу, зазвичай починаєш розуміти, що не можеш зібрати все; ви повинні почати зосереджуватися на тому, що вас найбільше цікавить. Які країни ви дійсно хочете зібрати? Чи є певні теми/теми, які викликають великий інтерес? Довгий час я зосереджувався на колекціонуванні США, Канади, України, Австрії та Ватикану. Але в 1985 році я приєднався до Союзу українських філателістів і нумізматів (СУФН) і тоді почав серйозно зосереджуватися на Україні. Тож поступово я позбувся своїх активів у Ватикані, потім у Канаді й, нарешті, у США, щоб зберегти лише марки двох країн моїх предків.
Більшість людей цього не усвідомлює, але українська філателія включає в себе багато напрями колекціонування: марки так званого класичного періоду (1918-23), земські марки, Західна Україна (1918-19), Карпатська Україна (1939-45), Радянська Україна, Таборова пошта, Підпільна пошта, видання уряду в екзилі, видання діаспори, сучасні українські видання, поштові канцелярські товари, листівки з картинками (див. нижче), українська тематика на іноземних марках тощо. Тож і тут я почав далі спеціалізуватися і тяжів переважно до Західної України, оскільки вона перетинає як українську, так і австрійську філателію. (Майже всі марки Західної України були створені шляхом надпечатки залишків австрійських марок.)
Малюнки 1 і 2. Хоча листівки не завжди цінуються як частина філателії, вони можуть чудово поповнити філателістичну колекцію та додатково служити історичними пам’ятками. Наприклад, двох колишніх видатних архітектурних перлин Тернопільщини – готичного костелу Матері Божої Неустанної Помочі з високим шпилем та багатовікової синагоги-фортеці – сьогодні вже немає.
Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років я познайомився з кількома СУФНівцями, які збирали Західну Україну, і вони ґрунтовно захопили мене цією спеціальністю. Незважаючи на це, я все ще збираю інші теми, пов’язані з Україною.
Мені також подобаються дві інші сфери колекціонування: Гаваї та прапори на марках. Перший включає не лише гавайські марки (випущені між 1851 і 1899 роками до того, як Гаваї стали територією США), а й гавайські теми на марках інших країн. Інтерес до Гаваїв виник у результаті того, що ми з дружиною неодноразово відвідували ці чудові острови в минулому.
Малюнок 3. Деякі гавайські марки кінця 19 сттис століття.
Малюнок 4. Вибірка марок США, присвячених темам Гаваїв.
Я завжди дуже цікавився прапорами країн і тим, як вони змінювалися з часом. Оскільки існує дуже багато марок, на яких прапори зображені в різних умовах, я збираю лише марки, на яких зображено один розгорнутий національний прапор (не показано на фоні чи висить мляво на флагштоку).
Малюнок 5. Невелика добірка марок прапорів з усього світу.
Як ви пройшли шлях від простого колекціонера до дослідника історії марок? Що саме спонукало вас до цього?
Я певною мірою ерудит з великою цікавістю до широкого кола предметів. Отже, я накопичив велику бібліотеку на найрізноманітніші теми. Як і можна було очікувати, будучи сином історика, основну частину моїх фондів становлять книги з історії, але вони також включають томи про все: від єгипетських ієрогліфів і гліфів майя до астрономії, образотворчого мистецтва, мов, географії, біології, історії спорту та, звичайно, історії пошти та агрономії.
Тому, збираючи марки, я хотів знати, що зображено і чому, і намагався знайти відповідь у Британська енциклопедія (найкращий універсальний довідник, доступний до Інтернету, і одна з найкращих інвестицій, які коли-небудь робив мій батько).
Ось приклад того, як штампи допомогли мені навчитися. Мало хто знає, але особистим лікарем імператора Ефіопії Хайле Селассіє (правив у 1930-1974 рр.) був українець (імені якого я вже не пам'ятаю). Мій батько підтримував листування з цією людиною багато років і дарував мені різнокольорові ефіопські марки з конвертів. Зокрема, одна марка вшановувала битву при Адві (1896 р.), і після невеликого дослідження я дізнався, що саме в цій битві ефіопи змогли рішуче перемогти італійців і зберегти свою незалежність – ставши однією з небагатьох африканських націй, які ніколи не були колонізовані. З тих пір я зберіг інтерес до Ефіопії та її унікальної історії!
Малюнок 6. Набір марок Ефіопії 1971 року на честь 75-річчятис річниці битви при Адві. Саме марка з цього набору викликала мій інтерес до цієї східноафриканської країни та її довгої історії, що сягає добіблійних часів.
Так само і з марками України – важливо знати історію їх випуску, і саме цього я намагався зробити.
Що ви відчули в 1991 році, коли дізналися про здобуття Україною незалежності?
Мені надзвичайно пощастило відвідати родину в Україні (вперше) саме влітку 1991 року! За кілька тижнів до 24 серпня було неймовірно бачити синьо-жовтий прапор, що майорів у багатьох місцях (зокрема, по всій Західній Україні). Але коли 19 серпня в Москві відбувся державний переворот, у повітрі витала помітна тьма, оскільки ніхто не знав, що буде далі. 24тис, кілька друзів взяли мене на одноденну екскурсію в Карпати, і ми повернулися лише ввечері. Перше, що ми почули, коли вийшли з машини: «Україна незалежна!». (Україна незалежна!)
Я був приголомшений... але також глибоко зворушений і дуже вдячний за те, що був у країні в цей історичний час.
Які у вас були враження від виходу перших українських марок?
Україна не випускала жодної марки до березня 1992 року, і спочатку просто не вистачало, щоб забезпечити всі поштові відділення. Тож необхідно було виготовити тимчасові українські марки (не на відміну від того, що сталося в 1918-1919 роках, коли царські марки наддруковували тризубом у місцях по всій Україні). Ми з колегами-колекціонерами були дуже раді дізнатися про провізорні марки, оскільки всі ми повинні були зібрати нові марки з накладкою на тризуб! Це було в основному свіже поле колекціонування для всіх нас. Я зміг зібрати гарний запас провізорного матеріалу, але зрештою продав його, щоб допомогти заплатити за додаткові марки Західної України.
Чи колекціонуєте ви марки України після відновлення Незалежності?
Крім згаданих попередніх марок, я також зібрав (і досі зберігаю) усі марки незалежної України за перші півтора десятиліття (до 2007 року). Після цього я почав просто купувати ті марки/сувенірні аркуші з цікавими для мене темами.
Що ви можете сказати про марки України часів нинішньої війни?
Я був надзвичайно вражений роботою, яку Укрпошта виконала, намагаючись підтримувати зв’язок по всій країні, доставляючи не лише пошту, а й важливі пакунки та бандеролі – таким чином допомагаючи підтримувати постачання країни та єдністю. Їхні марки та поштова продукція відзначають хоробрість військових, а також різного допоміжного персоналу – ремонтних робітників комунальних служб, залізничників, медичного персоналу – на додаток до звичайних людей, які взялися захищати свої рідні міста в «містах-героях» по всій країні. Деякі хитромудрі штампи, які висміюють ворога, допомагають підняти моральний дух. Одна з моїх улюблених жартівливих марок — це та, що вшановує волонтерів з 2024 року. Ця неймовірно перевантажена вантажівка, що мчить дорогою, змушує мене посміхатися щоразу, коли я її бачу, але марка ефективно передає своє повідомлення: робіть усе можливе, щоб допомогти!
Малюнок 7. Марка «Добровольці України» 2024 року.
У 1992 році ви започаткували щорічник Премія імені Георгія Нарбута за кращий дизайн українського бренду. Яка передісторія цієї ідеї?
Поштові марки України перших років незалежності зберегли багато радянського дизайну та макетів. Не було нічого поганого з марками – вони вшановували важливі теми, – але вони були дещо м’якими (не дуже захоплюючими чи привабливими). Тому я подумав організувати конкурс, щоб спробувати стимулювати інновації в дизайні. Точна мета нагороди була викладена в анонсі статті: "Премію Нарбута отримає художник(и), обраний(-і) як виконавець видатної марки чи комплекту марок минулого року. Цю премію вручатимуть спільно з Союзом Українських Філателістів і Нумізматиків (СУФН). Реклама Премії Нарбута має: сприяти популяризації української філателії, приносити престиж і визнання. до СУФН,... [і] створювати та підтримувати високий художній рівень дизайну українських марок».
Голосування вперше відбулося в 1993 році, коли члени товариства (і будь-хто інший, хто бажав взяти участь) проголосували за марки, які вони вважали найкращими за дизайном минулого року. Спочатку премія – сертифікат разом із табличкою чи медаллю – включала лише гонорар у розмірі 100 доларів США. Однак незабаром сума зросла до 250 доларів.
Мені було приємно дізнатися, що вже через кілька років премія Нарбута стала вважатися головною нагородою для українських філателістів. Незважаючи на те, що українська фірма з виробництва марок «Марка України» (МУ) також проводила щорічний конкурс на кращий дизайн марки, він не мав такого ярмарка, як премія Нарбута. Багато людей не довіряли результатам MU. (Я дізнався, що в деяких випадках співробітникам МУ вказували, як голосувати.) Натомість підрахунок голосів за премію Нарбута завжди проводив незалежний і довірений офіцер СУФН.
Проте ще важливішим для українських дизайнерів був грошовий приз. Митцям МЮ платили мізерну зарплату. Премія імені Нарбута стала суттєвою фінансовою поживою для лауреатів.
Офіційний вісник України, Філателія України, також взяв до відома премію Нарбута. Починаючи з 2001 року й до 2008 року (коли публікація припинилася), періодичне видання щорічно перекладало прес-релізи, які я розсилав, оголошуючи переможців і призерів Премії. У 2002 році, до 10-ї річниці відродження України як країни-виробника марок, на обкладинці журналу були зображені всі лауреати премії Нарбута попереднього десятиліття.
Малюнок 8. Передня обкладинка 34 випуску Філателія України з 2002 р. демонструє марки/сувенірні аркуші лауреатів премії Нарбута першого десятиліття існування премії.
У 2001 році я заснував спецвипуск Премії Нарбута для визначення «найкращого випуску марки України». перше десятиліття незалежності». Співпереможцями, оголошеними наступного року, стали: «Заснування Києва» (сувенірний аркуш «Європа» 1997 р.) та «Польові квіти України» (сувенірний аркуш 2000 р.). Ці два найкращі гравці легко випередили всіх інших і фінішували з різницею в два голоси один за одного. Я не хотів оголошувати одного кращим за іншого, тому вирішив нагородити їх обох. У 2002 році премію Нарбута присуджували двічі: один раз за це спеціальне видання першої декади, а потім ще раз за найкращий дизайн 2001 року.
Тобто не СУФН, а ви, віце-президент, були грошовим спонсором премії Нарбута? Чому ви припинили вручення премії?
Зазначу, що зараз я не є віце-президентом. За 40+ років я був членом СУФН, я служив суспільству на багатьох посадах: як редактор журналу Український філателіст журнал протягом 11 років (1985-96), як віце-президент (1987-91, 2008-16), і як президент (2000-2007). Проте останнє десятиліття я не був офіцером. Свій вільний час присвячую науковій діяльності (переважно філателістичним) та письменництву.
У середині 2000-х я почав замислюватися, чи продовжувати спонсорувати премію Нарбута. Дизайн українських поштових марок значно покращився з початку 1990-х років, і, здавалося, більше не було потреби в премії, яка б стимулювала чи вдосконалювала мистецький дизайн. Припинення «Марки Україна» та інші тривожні події, які відбулися в Україні наприкінці 2008 та на початку 2009 років, допомогли мені переконати, що настав час закрити Премію після 16 років.
Також були враховані інші фактори. Фінансова криза тих років вплинула на мене, як і на всіх інших, і потрібно було брати до уваги витрати часу та грошей. (Премія Нарбута передбачала не лише 250 доларів, оскільки витрати на доставку та презентацію значно підвищили річні витрати.)
Проте я переконаний, що Премія Нарбута зробила свій внесок у популяризацію української філателії та підвищення загального рівня українського філателістичного дизайну.
Наскільки активна сьогодні СУФН?
Товариство досить активно, видає два періодичних видання: англомовне, що виходить раз на два роки Український філателіст журнал (містить основні дослідницькі статті) і щоквартальник Тризуб Вісник інформаційний бюлетень (лише онлайн з інформацією про всі українські філателістичні та нумізматичні випуски та з менш офіційними короткими звітами). Він також проводить дві великі зустрічі щороку: конференцію-виставку UKRAINEPEX, яка проводиться щороку в іншому місті, і Zustich, традиційно проводиться на східному узбережжі США, де учасники збираються, щоб обмінюватися, продавати чи торгувати різними предметами колекціонування. Крім того, товариство випускає першоденні обкладинки, присвячені видатним подіям і діячам української історії, а також підтримує веб-сайт (www.СУФН.org) і групу на Facebook, щоб інформувати та залучати учасників.
Чи підтримує СУФН зв'язки з філателістами в Україні та з Укрпоштою, яка є основним емітентом поштових марок в Україні?
До складу СУФН входять перш за все члени зі США та Канади, але крім того є багато інших з усього світу, включаючи Європу, Азію, Австралію та п’ять членів в Україні. Генеральний директор Укрпошти є почесним членом, а також троє членів СУФН вступили до Київського товариства філателістів. Цього року СУФН візьме участь у восьмиденній міжнародній виставці марок, Бостон 2026, демонструючи кілька експонатів української філателії та літератури. Учасники з нетерпінням чекають зустрічі з представниками Укрпошти, яка також матиме стенд на виставці. Товариство звернулося до Укрпошти, щоб спланувати спільну співпрацю для проведення заходу. Обидва наші стенди будуть розташовані в Європейському павільйоні.
У 2024 році ви випустили видання Західна Україна 1918-1919: Спеціалізований філателістичний каталог, присвячений питанням ЗУНР протягом 1918-19 рр. Наскільки ця книга була цікава американським філателістам?
Книга отримала дуже позитивні відгуки у філателістичній пресі, і я отримав замовлення не лише від американських колекціонерів, але й від канадців та різних європейських колекціонерів. У 2025 році я подав каталог на два конкурси філателістичної літератури. На Great American Stamp Show (Чикаго) Американського філателістичного товариства (APS), найбільшій щорічній філателістичній виставці Північної Америки, він отримав Велику золоту медаль, а також спеціальну медаль APS за дослідження. Згодом мене запросили подати каталог на Національну виставку філателістичної літератури Нової Зеландії (Крайстчерч), що проводиться раз на два роки; там каталог отримав Велику золоту нагороду з привітаннями. Зайве говорити, що я був задоволений, оскільки це були найвищі нагороди, і вони відзначили всю важку роботу, яку було витрачено на складання каталогу.
Малюнок 9. Західна Україна 1918-1919: Спеціалізований філателістичний каталог отримав широке визнання у філателістичному середовищі.
Я повинен зазначити, що Спеціалізований каталог насправді є приквелом набагато більшої та детальнішої публікації, яка ще попереду – Історія пошти Західної України 1918-1919 рр – написана разом із співавтором д-ром Ігорем Кульчицьким і досі набирається.
Українці замовляли цей каталог?
Я справді надіслав копії каталогу кільком контактам в Україні з проханням спробувати зробити рекламу, але я не отримав жодних замовлень. Я дійсно не був здивований, враховуючи, з чим зараз мають справу люди в Україні.
В офіційному прес-релізі випуску ви називаєте марки часів ЗУНР «Коронними коштовностями української філателії». чому У чому унікальність і цінність цих марок?
Багато марок Західної України є одними з найрідкісніших і найдорожчих в Україні. Така ситуація виникла через те, що дуже багато цих марок було виготовлено в невеликих кількостях, або були швидко розпродані чи використані, і сьогодні залишилося небагато.
Після того, як 22 листопада 1918 року Львів упав полякам, столицю країни ненадовго перенесли до Тернополя, а потім тимчасово розмістили в Станиславові (Івано-Франківську). Саме там, починаючи з березня 1919 року, велика кількість австрійських (і деяких боснійських) марок була надрукована на українські марки. Проте незабаром віденські торговці марками дізналися про ці нові марки і швидко й неодноразово посилали агентів до Станиславова, щоб купити те, що можна було мати для своїх клієнтів. (Поштові представники ЗУНР справді обмежували щоденний продаж марок, але не могли припинити їх продаж агентам, оскільки Уряд ЗУНР потребував твердої валюти, яку вони привозили з собою!) Результатом цього стало те, що не так багато марок ЗУНР залишалося для використання на пошті. Відомо, що певні номінали марок були випущені, і зареєстровано обмежену кількість монетного двору, але жодного використаного зразка цих марок насправді не збереглося.
В Україні, особливо напередодні Великодня, у соцмережах часто поширюють скани марок «Пластової Пошти» з писанками, які були випущені в Канаді у 1959 році. Мало хто в Україні знає, що саме ви представили громадськості ці марки у статті «Філателія в центрі уваги», яка з’явилася в Український тижневик. Ви досліджували марки «Пластової Пошти»? Чи можуть вони зацікавити філателістів?
Мушу визнати, що так ні забирати Пластова Пошта. Це сказав я робити володіти та дорожити двома цими чудовими аркушами з писанками. (Ви не здивуєтесь, дізнавшись, що я також збираю писанки на марках!)
Малюнок 10. На марковому аркуші «Пластової Пошти» представлені писанки з багатьох регіонів України.
Протягом останніх кількох років я був приємно здивований зростанням інтересу до марок, пов’язаних із діаспорою (включно з марками не лише «Пластової пошти», а й марок уряду в екзилі, «Таборової пошти», «Підпільної пошти» та «Українського хору бандуристів»). Отже, так, такі неофіційні «марки» цікавлять окремих філателістів.
Які українські марки минулого ви б порадили мати у своїх колекціях українським філателістам?
Я не вагаюся рекомендувати будь-яку конкретну область колекціонування. Люди повинні колекціонувати те, що їм цікаво або подобається. Деякі з них я вже згадував багато можливі українські ареали збирання.
Деяким початківцям може бути цікаво збирати зразки марок із накладкою тризубів різних епох: класичного періоду 1918-20 (з десятками різних тризубів, створених у різних містах); Західна Україна, де лише на одній марці тиражем 19 номіналів (третій станиславівський випуск 1919 р.) був характерний тризуб; і сучасний провізорний період (1992-95), де знову було створено численні характерні тризуби. У багатьох вищезгаданих випусках представлені цікаві марки, які не такі вже й дорогі. Дивіться приклади нижче.
Малюнок 11. Ця вибірка марок із накладкою тризуба 1918-1919 рр. яскраво демонструє різноманітність створених тризубів та накладених значень.
12. Третій станиславівський випуск Західної України 1919 р. зображує тризуб як відбиток усередині щита.
Малюнок 13. На провізорах Києва 1992 року тризуби в щитах зображені як позитивні, так і негативні враження та різними кольорами.
Чи варто сьогодні інвестувати в поштові марки?
Філателію слід розглядати як хобі, а не як сферу інвестування. Філателія - чудовий засіб навчання. Переважна більшість світових марок створено/були створені у великих кількостях, тому їх вартість ніколи не зросте. Саме рідкість робить певні марки цінними.
Усі найцінніші марки – у світі чи зокрема в Україні – існують у дуже обмеженій кількості. Сумно відома марка «Кинь виклику російському військовому кораблю» від 12 квітня 2022 року була надрукована 500 000 екземплярів, що зазвичай не робило б її дуже цінною. Але попит у всьому світі був настільки великим, що, безсумнівно, з часом вона збереже деяку підвищену цінність – але нічого схожого на класичні українські чи західноукраїнські марки 1918 чи 1919 років, де, у деяких виняткових випадках, можливо, існує лише 20 чи менше. Дві абсолютно найцінніші марки України описані нижче.
Малюнок 14. Найрідкісніші та найцінніші марки України. Помаранчеву 20-гривневу марку, випущену в 1919 році, наступного року було переоцінено до 40 гривень у комплекті марок кур’єрської польової пошти. Було підготовлено лише п’ять із цієї конкретної цінності, і відомо, що лише два збереглися: цей екземпляр монетного двору та один, записаний на обкладинці.
Малюнок 15. Було створено лише дві найрідкісніші марки Західної України – як частину другого станиславівського випуску, третій комплект, який містив залишки австрійських марок польової пошти, надрукованих на українських номіналах. Збереглися обидва: екземпляр монетного двору і цей екземпляр номіналом 10 гривень, який був прикріплений до документа, а потім обрізаний.
Чи є майбутнє у філателії як галузі? Наприкінці минулого року Данія припинила програму державних марок, мотивуючи це відсутністю попиту на паперові листи. Чи стане це прецедентом?
Це цілком може створити прецедент. Я бачу, що з часом (у наступні 10-20 років?) багато інших країн відмовляться від марок. Якщо так, то період часу з 1840 року (коли Велика Британія випустила перші у світі марки) до приблизно 2040 року може стати «ерою марок», коли люди використовували химерні маленькі клейкі речовини для надсилання повідомлень через папір, а не за допомогою електронів.
Однак може бути так, що певні країни з пишною поштовою/філателістичною історією намагатимуться продовжити випуск марок (наприклад, різні великі європейські країни та США). З іншого боку, як тільки уряди відмовилися від марок, відважні підприємці можуть вирішити створити приватні випуски марок для виконання іншої (не поштової) функції – потенційно створивши абсолютно нову арену колекціонування. Дуже важко уявити можливості.
Я вірю, що філателія виживе, але вона може бути в дещо зміненому вигляді. Якщо виробництво марок припиниться, тоді стане можливим сформувати повні колекції країн (або тем) – те, про що колекціонери мріють, але рідко досягають, якщо не збирають країни/колонії, яких більше не існує. Тим не менш, це було б серйозним викликом. З 1840 року в усьому світі було виготовлено щонайменше 500 000 (можливо, близько мільйона) різних марок. І Британія, і США (які почали випуск марок у 1847 році) випустили понад 5000 різних марок кожна.
Наскільки популярна філателія в Америці?
Поки що філателія продовжує тримати свої позиції, але багато хто розглядає її як хобі для пенсіонерів. Американське філателістичне товариство (найбільша філателістична організація світу) визнала цю ситуацію та створила Стипендію молодих філателістичних лідерів (YPLF) для виховання наступного покоління філателістичних лідерів та активістів. YPLF надає колекціонерам віком від 16 до 24 років можливість вчитися у експертів у своєму хобі та набувати досвіду у вибраній сфері, зміцнюючи зв’язок із філателією на все життя.
Протягом року стипендіати налагоджують стосунки з найкращими колекціонерами, експонентами, письменниками, дилерами та дослідниками завдяки занурюючому особистому досвіду. Вони також завершують річний проект в одному з шести напрямків: автор, куратор, дилер, аналітик, дизайнер або експонент.
Чи можуть виникнути нові формати колекціонування, які будуть більш популярні серед молоді?
Все можливо, але протягом останніх кількох десятиліть я помітив, що «колекціонерська помилка», яка була так поширена, коли я ріс, просто не так широко поширена серед молоді, як це було раніше. Це стосується ВСІХ форм колекціонування. Коли я одружився, моя дружина хотіла – і ми зібрали – окремий набір фарфору для повсякденного використання та інший для офіційних випадків. Вона також береже різноманітні порцелянові сервізи, які дісталися їй від тіток чи бабусь і дідусів, і сама зібрала вражаючий набір чайних чашок/блюдець. Однак зараз їй важко знайти когось із своєї великої родини, хто б зацікавився її майном.
Що б ви побажали українським філателістам, філателістичним функціонерам, українським поштівникам?
Одним словом: мир. Спокій, щоб мати час, щоб посидіти склавши руки, відпочити, насолодитися та популяризувати такі хобі, як філателія. Для українських гербівників я б сказав: «Так тримати! є допомагаючи донести до світу біду вашої країни».