Окрім колекціонування мініатюрних творів мистецтва, відомих як марки, мені також дуже подобається колекціонувати унікальні об’ємні витвори мистецтва, відомі як писанки. Усе справді стає цікавим, коли поєднуються обидва інтереси – колекціонування марок із зображенням писанок! Мабуть, найвідомішим таким прикладом є панель (аркуш) із «марками», створена в 1959 році невеликою групою любителів писанок у Торонто. За красою та витонченістю ці «марки» виглядають як справжні, але насправді це печатки, створені для молодіжного скаутського гуртка «Пласт» для збору коштів та залучення до філателістичного хобі.
45 українських писанок, зображених на марках, були створені писанкарем Ярославом Єлієвим для представлення 23 етнографічних регіонів України. Потім малюнки були включені в марки торонтським художником Мироном Левом і надруковані Lito-Druk Zenon Elyjiw у п’яти кольорах: темно-червоному, зеленому, жовтому, оливковому та чорному. Ця надзвичайно приваблива серія штампів дуже широко використовується на уроках декорування яєць як швидка довідка для багатьох базових дизайнів.
Велика кількість інформації передається на кожному «штампі» на панелі. Крім пластового символу та заголовка «Пластова пошта», зліва на кожній марці проголошено «Українські писанки», а внизу напис «Українські писанки». Усі ці елементи дизайну зображені оливковою фарбою.
Усі малюнки яєць різнокольорові; під кожним яйцем з’являється позначка чорного кольору, щоб визначити регіон, який представляє дизайн яйця. Праворуч червоним кольором пронумеровано штампи та назва основного елемента дизайну, наприклад, зірки, хрести, метелики, дубове листя, троянда, вовчі зуби, драбини, соняшник тощо.
На бордюрному берегу неодноразово повторюється стилізований олень оливкового кольору, намальований у гуцульському стилі.
З роками початкова вартість цієї панелі в 2,25 долара надзвичайно зросла. Сьогодні він зазвичай продається за $30-$35 - коли його можна знайти.
За роки незалежності Україна лише п’ять разів зображала писанки на марках. Перший вийшов у 1993 році, незабаром після здобуття незалежності, і став першою українською великодньою маркою. На марці 15 карбованців зображено великоднє сервірування столу з запаленими канделябрами, бабками (глазурованими великодніми хлібами), вербовими гілками та крашанками – писанками, які просто декоровані в один суцільний колір. Ці марки за дизайном В. І. Дворника були надруковані тиражем по 50 штук в Австрійській державній друкарні, оскільки на той час в Україні ще не було власного виробництва марок. Всього було випущено 200 000 примірників.
Другий випуск писанки був ефектним сувенірним аркушем із шістьма писанками в оточенні традиційних народних мотивів у червоно-золотих тонах. На аркуші, розробленому Катериною Штанько, зображені яйця з різних регіонів України: Поділля (ліворуч угорі, мотив сонця); Чернігів (справа вгорі, квітковий мотив); Київ (зліва по центру, мотив дубового листя); Одеса (правий центр, сонце-вертуха); Гуцульщина (зліва внизу, мотив лося та ялини); та Волинь (справа внизу, геометричний малюнок). Усі перші чотири марки аркуша були оцінені в 30 копійок, а дві останні — у 70 копійок. Було надруковано лише 50 000 сувенірних аркушів, і їхня вартість з часом також зросла. Цей сувенірний аркуш із писанками добре зарекомендував себе на конкурсі премії Нарбута на кращий філателістичний малюнок 2000 року, посів третє місце в голосуванні.
Через два роки на поштовій марці із серії «Області та адміністративні центри України» виднілися писанки. На марці на честь Чернівецької області не лише були зображені сюжети цієї території південно-західної України, а й помітно зображені три писанки в регіональному стилі. Було випущено один мільйон примірників цієї марки в 40 копійок, розробленої художником Олександром Калмиковим.
Того ж року на іншій марці також були зображені писанки. Це була частина останнього філателістичного випуску 2002 року під назвою «Українське народне вбрання». На марці внизу праворуч зображено гурт селян Тернопільської області, які зібралися на Великдень. Маленька дівчинка в сцені тримає яйце, а кілька зображено в кошику біля її ніг. Чи це справжні писанки, чи просто кольорові крашанки, визначити неможливо. Марки народних костюмів, кожна вартістю 45 копійок, були надруковані парами по дві на окремих стеклах (300 000 кожна) або з усіма шістьма сценами разом на сувенірному аркуші (50 000 примірників). Дизайнером марок був Микола Кочубей. До речі, марки «Народне вбрання» були лауреатами премії Нарбута як найкращий філателістичний випуск 2002 року.
На одній із завершальних марок серії «Області та адміністративні центри», яка закінчилася у 2005 році, була зображена Івано-Франківська область, через яку простягаються Карпати. На марці було зображено зимову гірську сцену разом із фасадом Музею писанки, що є частиною Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, де представлена гігантська писанка. Загалом було підготовлено 200 тис. екземплярів цієї 45-копійкової марки, також авторства художника Олександра Калмикова.
* * * * * * *
Ця стаття оновлена з версії, яка вперше з’явилася в The Ukrainian Weekly Vol. 72 № 10 (7 березня 2004): 10-11.